на друк

Як вести бізнес в Україні

01.08.2012

 Будуйте бізнес в Україні

Передмова

Ця брошура написана ТОВ «Міжнародна аудиторська група» (Київ, Україна), щоб дати іноземним компаніям і керівникам короткий огляд бізнес-середовища, оподаткування, аудиту та бухгалтерського обліку в Україні.

Цей посібник не призначений служити як докладне керівництво з ведення бізнесу в Україні. Компаніям рекомендується для отримання поточної та детальної інформації з метою прийняття будь-яких дій звертатися до досвідчених фахівців у справах. Ця публікація відображає поточні правила станом на 01 липня 2012 року.

Зміст
1. Загальна інформація 5
1.1. Географія і промисловість 5
1.2. Історія 6
1.3. Уряд і законодавство 8
1.3.1. Президент України 9
1.3.2. Законодавча влада України 9
1.3.3. Виконавча влада України 9
1.3.4. Судова влада України 10
1.3.5. Громадянство України 10
1.4. Населення 10
1.5. Національна мова 11
2. Умови бізнесу 12
2.1. Економіка 12
2.2. Іноземні інвестиції 12
2.3. Підтвердження відсутності податкової заборгованості 13
2.4. Дозвіл на інвестування 14
2.5. Трудові відносини та умови 14
2.6. Колективні договори 15
2.7. Освіта 15
2.8. Умови проживання 16
2.9. Транспорт 17
2.10. Підтримка бізнесу 18
3. Форми суб'єктів господарювання 20
3.1. Товариства 20
3.1.1. Акціонерні товариства 20
3.1.2. Товариства з  обмеженою відповідальністю 20
3.1.3. Товариства з додатковою відповідальністю 21
3.1.4. Повне товариство 21
3.1.5. Командитне товариство 21
3.2. Індивідуальна власність 21
3.2.1. Приватне підприємство 22
3.2.2. Громадянин-підприємець 22
3.3. Спільна діяльність без створення юридичної особи 22
4. Фінанси 23
4.1. Валюта 23
4.2. Банківська система 23
4.3. Біржі 23
4.4. Ринок деривативів 24
5. Аудит і облік 25
5.1. Законодавчовстановлений  аудит 25
5.2. Призначення аудиторів 25
5.3. Вимоги до аудиту 26
5.4. Бухгалтерська професія 27
6. Оподаткування 28
6.1. Введення до податкової системи 28
6.2. Оподаткування доходів фізичних особ 29
7. BKR International 39
8. Члени BKR International в Україні 40

1. Загальна інформація
1.1.  Географія і промисловість
Держава Україна розташована у Центрально-Схiдній Європі, у південно-східній частині Східноєвропейської рівнини, між 44'20 і 52'20 північної широти і 22'5 і 41'15 східної довготи.
Географічне розташування України достатньо вигідне. Через її територію проходять найважливіші транспортні магістралі, які зв’язують Західну Європу із країнами Закавказзя та Центральної Азії.
З півночі на південь територія України простягається на 893 кілометри, із заходу на схід – на 1316 кілометрів. Україна є найбільшою країною, кордони якої не виходять за межі Європи.
Географічний центр Європи знаходиться на території України, неподалік міста Рахів Закарпатської області. Це місце, яке було визначено ще у 1887 р. фахівцями Австро-Угорщини, позначене стеллою і геодезичним знаком.
На заході Україна межує із Польщею, Угорщиною та Словаччиною, через території яких проходить найкоротший шлях, що зв’язує Україну із країнами Західної та Центральної Європи. На сході та півночі України – кордон із Росією, на південному заході - з Молдовою та Румунією. На півночі Україна межує з Білоруссю, через яку здійснюється зв’язок із країнами Балтії. З Румунією та Росією Україна має не тільки сухопутний, а й морський кордон.
Кліматичні умови в Україні визначаються у першу чергу її географічним розташуванням.  Вся територія розташована в помірному кліматичному поясі. В цілому клімат України помірно континентальний, лише на Південному березі Криму — субтропічний.
Україна — унікальна мінерально-сировинна держава. З унікальною (в металогенічному відношенні) структурою — Українським щитом, зв'язана більшість родовищ металевих корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні корінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, шляхетних і рідкісних металів.
На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться активний пошук нових їх покладів.
В межах Українського щиту, Донецької складчастої споруди і Карпатської складчастої області виявлені 6 золоторудних районів з ресурсним потенціалом в декілька тисяч тон золота при середньому змісті 6-8 г/т.
Промисловий комплекс України має потужну матеріально-технічну базу. Основними складовими промислового комплексу України є металургійна, хімічна, легка промисловість, паливно-енергетичний комплекс, більшість галузей машинобудування. %. Також в Україні розвинута електронна промисловість, обчислювальна, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, роботобудування, інформаційні послуги, біотехнології.
В структурі промисловості України велику питому вагу займають галузі важкої індустрії, особливо машинобудування, чорна металургія та вугільна промисловість.
Важка промисловість формує більше ніж 80 % загальної вартості реалізованої продукції промисловості, в тому числі на машинобудування припадає 12-14 %.
Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.
Досить розвиненою є харчова промисловість. Крім того, Україна має такі види промисловості: плодо-овочеконсервна, рибоконсервна, виноробна, спиртова, лікеро-горілчана, пивоварна, тютюнова, будівельних матеріалів, скляна, порцеляно-фаянсова.

1.2. Історія
Перша письмова згадка про Київську Русь - датується 839 роком. Це була перша держава східних слов'ян, що об'єднувала більше ніж 200 малих слов'янських племен.
З кінця ХVІІІ ст. зароджується український національний рух, спершу культурницький, а з 1840 року і політичний. Починається формування модерної української нації.
Для України з 1922 року, після її входження до Радянського Союзу, розпочався Радянський період. З 1929 року примусова колективізація селянства, масові сталінські репресії, штучний голодомор 1932-1933, винищення національної інтелігенції.
З 1988 року набирає оберти рух за незалежність України; 1990 - перші демократичні вибори до ВР УРСР.
24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991року. Сформувалася демократична політична система, закріплена Конституцією 1996 року. Україна з перших днів свого існування постала перед світом як миролюбна, відкрита для співробітництва держава, яка сама відмовилася від ядерної зброї, що залишилася їй у спадок від радянських часів.
Україна входить до поважних міжнародних структур і підтримує їх зусилля, направлені на збереження миру і процвітання всіх народів. Так, Україна є членом ООН з 1945 року, одним з засновників організації, входить до складу ЮНЕСКО, є активним членом Ради Європи.

1.3. Уряд і законодавство
Чинна Конституція України була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. З 1 січня 2006 року набрали чинності поправки до Конституції, що уточнили повноваження Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України. Частина поправок набрала чинності з дня набуття повноважень Верховної Ради України, що обрана у 2006 році.
Принциповим визначенням державного устрою є положення ст. 6: "Державна влада в Україні здійснюється на основі її поділу на законодавчу, виконавчу і судову". Єдиним органом законодавчої влади в Україні Конституція визначає Верховну Раду. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Статус Президента України визначається, таким чином: «Президент України є главою держави і виступає від її імені».

1.3.1. Президент України
Президент є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також прав і свобод громадян.
У сфері зовнішньої політики Президент, як глава держави, виступає від її імені, представляє Україну в міжнародних відносинах, веде переговори й укладає міжнародні угоди. Він також керує всією зовнішньополітичною діяльністю держави.
Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України й очолює Раду національної безпеки й оборони.
Порядок виборів Президента закріплений в Конституції України. Вибори Президента здійснюються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, терміном на 5 років.

1.3.2. Законодавча влада України
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є однопалатний Парламент – Верховна Рада України. Конституційна форма устрою України -  унітарна держава.
Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів, що обираються шляхом таємного голосування на п'ятирічний строк на основі загального, рівного і прямого виборчого права.
Голова Верховної Ради України обирається народними депутатами зі свого складу. Голова Верховної Ради України організовує її роботу і координує діяльність її органів.

1.3.3. Виконавча влада України
Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади країни. У його склад входять: прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри і міністри.
Прем'єр-міністр України затверджується Верховною Радою України за представленням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів України і направляє їй на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверджені Верховною Радою України.
Система виконавчої влади, крім Кабінету Міністрів, включає міністерства, державні комітети (державні служби) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

1.3.4. Судова влада України
Відповідно до Конституції правосуддя в Україні здійснюється винятково судами, будь-яке делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституція вказує на неприпустимість створення надзвичайних і особливих судів.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю.
Правосуддя здійснюється професійними суддями і, у визначених законом випадках, народними засідателями і присяжними.

1.3.5. Громадянство України
Конституція визначає в Україні існування єдиного громадянства. Україна не підтримує ідею подвійного громадянства. Громадянство України є рівним і єдиним, незалежно від того, чи мають громадяни свій статус від народження або набули його на інших підставах. Всі громадяни користуються рівними правами та мають однакові обов’язки.

1.4. Населення
Україна досить густо заселена держава, в середньому - 80 осіб на 1 км2.
Віковий склад населення України є типовим для країн Європи. Середній вік населення — 37 років. Зменшення частки молоді призводить до старіння населення і негативно позначається на соціально-економічному розвитку держави. В Україні на 100 осіб працездатного віку припадає 78 чоловік непрацездатного.
В Україні, протягом багатьох років, співвідношення між чоловіками та жінками залишається постійним: жінок — 54 %, чоловіків — 46 %.
В Україні проживають представники понад 130 національностей і народностей. За останнім переписом, українці становлять 78 % населення України (близько 37,5 млн.), росіяни - 17 %, білоруси - 0,6 %, молдавани —  0,5 %, євреї — до 0,2 %.
Трудові ресурси України становлять 27,8 млн. осіб.
За галузями господарства трудові ресурси розподіляються так: у промисловості зайнято 26,5 %, будівництві — 7,5 %, сільському й лісовому господарствах — 19,6%, у невиробничій сфері — 33 %.
За рівнем освіти населення України посідає одне з провідних місць у світі. Кількість населення, яке має вищу та повну загальну середню освіту, становить близько 30 млн. осіб.

1.5. Національна мова
Державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.


2. Умови бізнесу
2.1. Економіка
Україна — потенційно багата країна. Основа української економіки — сформована ще у часи СРСР, це капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.
України займає 39 місце серед всіх економік світу за загальним розміром внутрішнього валового продукту за паритетом купівельної спроможності (ВВП за ПКС) — у 2010 році він становив 305,2 млрд. доларів США. Разом з тим, за цим же показником (ВВП за ПКС), розрахованим на душу населення, Україна у 2010 році зайняла 133 місце серед 227 економік світу.
Україна — транзитна держава, через яку проходить 5 з 10 міжнародних транспортних коридорів Європи. Розвинені всі сучасні види транспорту. — залізничний, автомобільний, річковий, морський, трубопровідний та повітряний. Головні морські порти: Одеса, Іллічівськ, Херсон, Ізмаїл, Маріуполь, Керч. Основна водна артерія — Дніпро, судноплавні також Десна, Прип'ять, Дністер, Дунай. Летовища — в усіх обласних центрах, в багатьох з них і столиці Києві — міжнародні. Серед інших, діють нові авіакомпанії («Міжнародні Авіалінії України», «Кийавіа», «Аеросвіт» і інш.)
Нині економіка України сильно страждає від світової економічної кризи.
Виходячи з помірного сценарію розвитку світової економіки наступного року, можна припустити, що зростання ВВП України в 2012 р. складе приблизно 4,5%, інфляція - 11%, а зовнішній державний борг - близько 40% ВВП.

2.2. Іноземні інвестиції
Відповідно до положень українського законодавства під іноземним інвестиціями  розуміються всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.
Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
• іноземної валюти;
• валюти України;
• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій, інших цінних паперів;
• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками;
• будь-яких прав інтелектуальної власності;
• прав на здійснення господарської діяльності;
• інших цінностей відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:
• часткової участі у підприємствах;
• створення підприємств;
• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна;
• придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав;
• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;
• в інших формах, які не заборонені законами України.
Для іноземних інвестицій у пріоритетних галузях економіки і соціальної сфери, державними програмами встановлюються пільги.
Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

2.3. Підтвердження відсутності податкової заборгованості
За положеннями законодавства України платник податків може звернутись з письмовою заявою до органів Державної податкової служби щодо видачі довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів). Довідка надається в продовж 15 календарних днів з дня подання заяви.
В довідки зазначаються відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) станом на конкретно визначену дату. При цьому, починаючи вже з наступного числа, що слідує за зазначеним у довідці, у платника податків може виникнути сума податкового боргу з одночасним виникненням права податкової застави на його власні активи. Сама ж довідка, як офіційний документ органу державної податкової служби, діє впродовж 10 днів з дня видачі.

2.4. Дозвіл на інвестування
Чинним законодавством України не передбачено отримання дозволу на здійснення іноземної інвестиції в Україні. Разом з тим, законодавством України передбачений порядок реєстрації іноземних інвестицій. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (далі - органи державної реєстрації) протягом трьох робочих днів після їх фактичного внесення.
Лише на зареєстровані, у встановленому порядку, інвестиції розповсюджуються державні гарантії щодо іноземних інвестицій.

2.5. Трудові відносини та умови
Трудові відносини регулюються законодавством України про працю.
Трудові відносини між роботодавцем та працівником виникають на підставі трудового договору (контракту).
Загальні положення законодавства про працю мають застосовуватись як на державник підприємствах, так і на приватних, зокрема, на підприємствах з іноземними інвестиціями. Держава Україна на законодавчому рівні закріплює, зокрема, такі гарантії працівників: зайнятість, оплата праці, відпочинок, охорона праці, спеціальні умови щодо праці жінок, молоді, інвалідів.
Робочий день обмежується 8-ма годинами, робочий тиждень – 40-а годинами. Працівники мають право на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці.
Підприємство, організація, установа має право працевлаштувати іноземця за умови доцільного обґрунтування такої необхідності. Наприклад: відсутність відповідних спеціалістів серед українських громадян, доцільність використання праці іноземця, пов’язаної з додатковими знаннями, навиками відповідної сфери діяльності тощо. Для працевлаштування іноземця в Україні, підприємству необхідно отримати дозвіл на працевлаштування іноземця в органах державної влади.

2.6. Колективні договори
Колективний договір укладається між роботодавцем та трудовим колективом в особі їх представників з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір повинен укладатися на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

2.7. Освіта
Система освіти України включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.
Повна загальна освіта в Україні є обов’язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа ( 1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа ( 5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа ( 10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.
Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище; ІІ – коледж; ІІІ і ІY рівні (залежно від рівня акредитації навчального закладу) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Вища освіта в Україні має освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
Молодший спеціаліст —рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності.
Бакалавр —рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності.
Спеціаліст —рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності.
Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності.

2.8. Умови проживання
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах  перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
В‘їзд та перебування на території України для іноземних громадян та осіб без громадянства регулює закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та міжнародні угоди. Так в‘їзд громадян держав, що є членами Європейського Союзу  та території  України здійснюється без оформлення віз.
Працевлаштування іноземних громадян та осіб без громадянства здійснюється за окремими правилами.
Іноземні громадяни можуть володіти в Україні об‘єктами нерухомості, в тому числі землею, крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

2.9. Транспорт
Транспортна мережа в Україні добре розвинена. Більшість міст України є транспортними вузлами, в яких поєднуються різноманітні види транспорту (автомобільний, залізничний, повітряний, морський, річковий).
Провідна роль у забезпеченні транспортно-економічних зв’язків в Україні належить залізничному транспорту. На його частку припадає 44% усього вантажообігу країни. Загальна експлуатаційна довжина залізничних магістралей перевищує 23 000 км.
У структурі перевезень переважають будівельні матеріали, кам'яне вугілля, руди, метали, нафтопродукти.
Внаслідок рівнинного рельєфу склалися сприятливі умови для розвитку автомобільного транспорту. Загальна довжина автодоріг становить 170 тис. км, у тому числі з твердим покриттям – 164,2 тис. км. Міжнародне значення мають магістралі: Москва – Київ, Москва – Харків – Сімферополь. Набуває значення будівництво швидкісних автобанів, таких як Одеса – Київ, Львів - Київ.
Трубопровідний транспорт виконує важливі функції з переміщенням на значні відстані нафти, газу і твердих вантажів по трубопроводах під тиском. Посідає перше місце за обсягом переміщення вантажів.
Водний транспорт включає річковий і морський види транспорту. На ці види транспорту припадає 3% загального вантажообігу України.
Річковий транспорт використовує як шляхи сполучення природні русла річок і канали. Основними водними системами є Дніпро, Дунай, Прип’ять, Десна, Південний Буг, Дністер.
Україна – морська держава. Морський транспорт перевозить вантажі і пасажирів не тільки між портами України, але й протоками Босфор, Дарданелли і Мармуровим морем, до Середземного моря та Атлантичного океану. Загальна довжина морської берегової лінії становить 1960 км. Найбільші морські порти – Іллічівськ, Одеса, Південний, Керч, Маріуполь, Феодосія, Ялта.
Функціонують такі поромні переправи: Іллічівськ – Варна (435 км), Іллічівськ – Поті (Грузія), Керч – Тамань (Росія), Євпаторія – Стамбул (Туреччина).
Повітряний транспорт є найшвидшим і найдорожчим. Міжнародні аеропорти функціонують в Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Кривому Розі, Луганську, Рівному, Івано-Франківську, Чернівцях.
В місцях проживання населення добрий розвиток має громадський транспорт: метро, автобуси, тролейбуси, трамваї, маршрутні таксі та таксі.

2.10. Підтримка бізнесу
В березні 2012 року прийнято Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні». Згідно закону, державна підтримка здійснюється на основі програм, які розробляє і впроваджує спеціально уповноважений орган у сфері розвитку малого і середнього бізнесу. Держпрограми затверджуються Кабінетом Міністрів у у тримісячний строк після прийняття закону про держбюджет на відповідний рік.
Основними напрямами державної політики в сфері розвитку малого і середнього підприємництва в законопроекті названі: вдосконалення порядку ведення податкового та статистичного обліку та звітності суб'єктів господарської діяльності, введення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, забезпечення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, які працюють у сфері інвестиційної, інноваційної та науково-технічної діяльності, у тому числі їх залучення до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм.
Держпідтримка не може бути надана суб'єктам малого та середнього бізнесу, які є кредитними, страховими організаціями, інвестиційними фондами, недержавними пенсійними фондами, професійними учасниками ринку цінних бумах, ломбардами. Підтримка не надається нерезидентам Україні, за винятком випадків, передбачених міжнародними договорами. Також, відповідно до закону, без держпідтримки залишаться виробники та реалізатори зброї, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, підприємці, що працюють в сфері обміну валют.
Також передбачено створення Національного електронного фонду нормативних документів із доступом через Інтернет, залучення міжнародної технічної допомоги для підтримки розвитку малого підприємництва, створення фондів кредитних гарантій, забезпечення підтримки експортної діяльності суб`єктів малого підприємництва, сприяння розвитку бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, залучення інвестицій у бізнес.

 

3. Форми суб'єктів господарювання
Підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися у формі господарського товариства, приватного підприємства або індивідуальної підприємницької діяльності фізичної особи.

3.1. Товариства
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Господарські товариства можуть бути створені у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, повного та командитного товариства.

3.1.1. Акціонерні товариства
Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства (ПАТ) та приватні акціонерні товариства (ПрАТ). Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.
Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Наприклад станом на 01 липня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить  .
Акціонерне товариство може бути створене однією особою або одна особа може придбати усі акції товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. Акціонером не може бути єдина особа, акціонером (власником) якої  також є одна особа. Найвищим керівним органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.
Емісія акцій акціонерного товариства підлягає реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (НК ЦПФР). Фінансова звітність акціонерного товариства підлягає обов’язковому щорічному аудиту, аудиторський висновок надається НК ЦПФР.

3.1.2. Товариства з  обмеженою відповідальністю
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу не регулюється державою.
Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про результати його діяльності не вимагається.

3.1.3. Товариства з додатковою відповідальністю
Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

3.1.4. Повне товариство
Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.
Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

3.1.5. Командитне товариство
Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.

3.2. Індивідуальна власність
Представниками індивідуальної форми господарювання є фізичні особи – підприємці, а також приватне підприємство, яке засноване однією особою (фізичною або юридичною).

3.2.1. Приватне підприємство
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

3.2.2. Громадянин-підприємець
Громадянин, який досяг 18 років, визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

3.3. Спільна діяльність без створення юридичної особи
Спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється за договором про спільну діяльність. Сторони (учасники) такого договору зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

 

4. Фінанси
4.1. Валюта
Національною валютою України є гривня. Гривня поділяється на 100 копійок, код валюти за стандартом ISO 4217 – UAH, цифровий код – 980. Діючу гривну введено, як грошову одиницю 2 вересня 1996 року. Гривня є єдиним законнім засобом платежу на Україні, здійснення операцій в інших валютах регламентується спеціальним законодавством.
Гривня є однією з найбільш недооцінених валют у світі. Для стабільного розвитку економіки на початку десятиліття було прийняте рішення про її прив'язку до долара США. До фінансової кризи 1998 року гривня була досить сильною валютою, її курс був 1,8 грн. за 1 долар США. У серпні 1998 року гривня знецінилася майже втричі. Курс ~ 5 гривень за долар був незмінним багато років.
Після липня 2008 офіційний курс гривні піддається частим змінам у зв'язку з тим, що Національний банк України (НБУ) оголосив про поступовий перехід від фіксованого курсоутворення до плаваючого. НБУ оприлюднює офіційний курс гривні. В окремі періоди офіційний курс істотно відрізнявся від комерційного, за яким можна було зробити обмін.
Станом на 01 липня 2012 року офіційний курс гривні складав  7,993 грн. за 1 долар США.

4.2. Банківська система
Концептуальна основа банківської системи України ґрунтується на Законі України «Про банки і банківську діяльність», який набрав чинності з 7 грудня  2000 року. Закон встановлює правила ведення банківської справи, заснування й організації банків, філій іноземних банків, відділень кредитних установ, а також правила здійснення банківського надзору, санації, процедур ліквідації банків.
Банківська система України складається з Національного банку України (НБУ) та інших комерційних банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.
НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд за діяльністю інших банків відповідно до положень Конституції України, Закону «Про банки і банківську діяльність», Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ.
НБУ здійснює регулювання діяльності банків через застосування економічних нормативів та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками операцій.
Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
Згідно закону о банках тільки банки можуть вести наступні види діяльності :
• залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
• відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
• розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банки мають право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів.
Банки, крім надання фінансових послуг, мають право здійснювати також діяльність щодо:
• інвестицій;
• випуску власних цінних паперів;
• випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
• зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;
• інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);
• надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.
Банки здійснюють діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії НБУ - в іноземній валюті.
НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України», який набрав чинність 20 травня 1999 року, іншими законами України.
Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України, при цьому НБУ виходить із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Також важливими функціями є визначення та проведення грошово-кредитної політики, монопольне здійснення емісій національної валюти України та організація її обігу.
Органами управління НБУ є Рада Національного банку та Правління Національного банку. Керує Радою Національного банку Голова Ради, який обирається Радою зі свого складу строком на 3 роки.
Керує діяльністю НБУ Голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на сім років.

4.3. Біржі
З 1990 року розпочинається відродження біржової торгівлі в Україні, яка зникла за радянських часів.  Характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з переходом до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.
В даний час нараховується більш 30 діючих товарних бірж, мережа яких в основному формується за рахунок створення регіональних біржових структур, але існують біржі, які мають статус загальнодержавних, наприклад Аграрна біржа, яка існує під егідою Кабінетом міністрів України.
Отримали розвиток і фондові біржі, серед яких :
• Фондова Біржа ПФТС
• Київська Міжнародна Фондова Біржа (КМФБ)
• Українська Фондова Біржа (УФБ)
Фондова біржа може бути створена тількі як акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює  свою  діяльність відповідно статуту і правил фондової біржі.
Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення комерційної і комісійної діяльності цінними паперами.
Обсяги торгівлі на фондових біржах України, поки що дуже невеликі.

4.4. Ринок деривативів
В Україні торгівлю ф’ючерсними контрактами започатковано у 1995 році. За рік їх кількість зросла від 0,4% до 5% вартості загального біржового обороту. Спершу це були здебільшого контракти на продаж палива, а згодом і на сільгосппродукцію. З квітня 1996 року на Київській універсальній біржі щоденно відбувалися торги по ф’ючерсних контрактах на долар США зі строком виконання до 6 місяців. Фахівці відзначають, що для ринку, який фактично не існує, створено занадто велику кількість документів, які, на жаль, є неповноцінними, неузгодженими між собою, містять суттєві помилки, невизначеності та суперечать як один одному, так і нормам загальноприйнятої міжнародної практики визначення самої природи деривативів, їх трактування, меж регулювання, фінансового та податкового обліку з урахуванням спрямованості угод за деривативами – хеджувальними та спекулятивними.
Український ринок деривативів перебуває на стадії становлення..
Розвиток вітчизняного ринку деривативів гальмують відсутність попиту і правова незахищеність сторін угод.

 

5. Аудит і облік
5.1. Законодавчовстановлений  аудит
Згідно статі 3 Закону «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року №3125-XII, аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Аудит може проводитися як за ініціативою суб’єктів господарювання у випадках визначених установчими документами таких суб’єктів так і в обов’язковому (встановленому законом) порядку.
Згідно з Законом «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для:
• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;
• перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
• емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених окремими законами України.

5.2. Призначення аудиторів
Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону. Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).
Добір та призначення аудиторів в акціонерних товариствах є виключною компетенцією наглядової ради акціонерного товариства. Не рідко добір аудитора здійснюється шляхом тендеру. Тендерні умови можуть оприлюднюватися в друкованих чи електронних засобах масової інформації або розсилаються попередньо відібраним аудиторам.
Інформацію щодо діяльності та адреси аудиторів акціонерні товариства можуть отримати з мережі Internet, у тому числі з сайтів аудиторів, Аудиторської палати України, Спілки аудиторів України, а також з періодичних видань, довідників, рейтингів тощо.

5.3. Вимоги до аудиту
Правові засади здійснення аудиту, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника, визначають: Закон України «Про аудиторську діяльність». Згідно рішення Аудиторської палати України аудитори України в якості національних використовують Міжнародні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики Міжнародної федерації бухгалтерів.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат відповідної серії на право аудиторської діяльності на території України. Сертифікацію аудиторів здійснює Аудиторська палата України. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України.
Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.
Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону та інших законів України.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.
Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів. Аудиторські фірми та аудитори мають право здійснювати аудиторську діяльність в Україні тільки після їх внесення в цей Реєстр. Керівникомм аудиторської фірми може бути тільки сертифікований Аудиторською палатою України аудитор. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків.
Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.
За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії. Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.

5.4. Бухгалтерська професія
Кваліфікований бухгалтер, обізнаний у всіх питаннях обліку та податкової політики - це безцінний працівник і самий шанований співробітник на підприємстві.
Робота бухгалтерії суворо контролюється з одного боку роботодавцем, з іншого наказами та постановами Міністерства фінансів України і Державної податкової служби України, які, на жаль, часто суперечать один одному. Тому потрібно розбиратися у діючому законодавстві та вміти спілкуватися з державними органами, зокрема, з податковими.
Для обіймання посади бухгалтера ставляться відповідні вимоги. Міністерство праці та соціальної політики України 28 грудня 2001р. затвердило вимоги до кваліфікаційних характеристик професій працівників бухгалтерського обліку. Так, для обіймання посади головного бухгалтера, начальника відділу бухгалтерського обліку кваліфікаційними вимогами є: повна вища освіта відповідного напряму підготовки, післядипломна освіта в галузі управління; стаж бухгалтерської роботи за професіями керівників нижнього рівня: для магістра – не менше двох років, спеціаліста – не менше трьох років. Для завідувача сектору (бюро) у відділі (управлінні) бухгалтерського обліку: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); стаж бухгалтерської роботи для магістра – не менше двох років, спеціаліста – не менше трьох років.
В Україні здійснюється широка підготовка бухгалтерів у вищих навчальних закладах різних акредитацій, на курсах. На підприємстві бухгалтер має справу не тільки з веденням бухгалтерського обліку - він бере активну участь у підготовці альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень.
Вимоги до професії бухгалтера на сьогодні зросли. Бухгалтер має забезпечити достовірне ведення бухгалтерського обліку, приносити користь підприємству шляхом пропозицій з вибору кращих альтернативних управлінських рішень. Бухгалтер повинен боротися проти шахрайства. Це професія здібних і чесних людей.
Посада бухгалтера та/або головного бухгалтера існує майже на кожному підприємстві, організації, установі. Усім відомо, що головний бухгалтер на підприємстві - це друга людина після керівника з прийняття усіх рішень, що стосуються фінансово-господарської діяльності, оскільки саме він на ряду з директором ставить свій підпис майже на усіх документах. А це не тільки відповідальність, але й авторитет.

 

6. Оподаткування
6.1. Введення до податкової системи
Згідно норм законодавства України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс).
Варто зазначити, що правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Також Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Податкова система України складається з загальнодержавних та місцевих податків та зборів, загальна кількість яких дорівнює 23 (13 податків та 10 зборів) .
До загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори::
• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
• екологічний податок;
• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
• рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
• плата за користування надрами;
• плата за землю;
• збір за користування радіочастотним ресурсом України;
• збір за спеціальне використання води;
• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• мито;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
До місцевих податків належать:
• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
• єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.
Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Податковим періодом може бути:
• календарний рік;
• календарне півріччя;
• календарний квартал;
• календарний місяць;
• календарний день.
Також податковим законодавством України передбанено встановлення та застосування спеціальних податкових режимів . Випадки та порядок встановлення та застосування спеціальних податкових режимів визначених виключно Кодексом.

6.2. Оподаткування доходів фізичних особ
Ставка оподаткування доходів фізичних осіб, згідно українського законодавства, є прогресуючою.
Розмір ставки податку на доходи фізичних осіб становить 0%, 5%, 15% та 17 % від суми доходу.
Ставка податку 0% застосовується, зокрема, до доходу у вигляді вартості власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення .
Ставка податку 5% застосовується, зокрема, до доходу у вигляді дивідендів.
Ставка податку 15% застосовується, зокрема, до доходу у вигляді у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Ставка 17% застосовується у разі якщо загальна сума доходів отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, що оподатковуються за ставкою 15% перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Ставка податку 17% застосовується до суми перевищення суми яка оподатковується за ставкою 15%.

За загальним правилом нарахування, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи здійснює податковий агент . Разом з тим в деяких випадках, наприклад  отримання майна у спадщину, фізична особа має задекларувати отриманий нею дохід самостійно шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи до податкових органів до 1 травня року наступного за звітнім.

6.3 Компанії 
Результати підприємницької діяльності компаній в Україні можуть оподатковуватись за загальною або спрощеною системою оподаткування.
Ставка податку на прибуток підприємств на загальній ситемі оподаткування становить на 2012 рік – 21% від прибутку. Зазначений розмір ставки оподаткування у 2013 році складатиме 19%, а починаючи з 2014 і в подальшому розмір ставки оподаткування становитеме 16%. 
Об’єкт оподаткування податоком на прибуток підприєств визначається щляхом зменьшення доходу отриманого у звітному періоді на суму витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування.
Податкова декларація з податку на прибуток подається до податоких органів щокаратально впродовж 40 календалних днів наступних за звітнім кварталом. Сторок сплати податкового зобовязання визначеного у декларації становить 10 календарних днів наступних на днем кінцевої дати подання податкової декларації.
Щодо спрощеної системи оподаткування (єдиного податкуза ствавкою 5% від доходу) то її можуть застосовувати компанії які відповідають наступним критеріям:
• середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
До розрахунку граничного обсягу доходу включатєься будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі (сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг)).
Строк сплати єдиного податку становить 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

6.4 Трасти та власність
Нормами українського законодавства не встановлено податку на власність.
У свою чергу, результати діяльності за договором з управління майном (трастів) оподатковується податком на прибуток та податокм на додану вартість, за правилами встановленими законодавстовм України.
Щодо податку на прибуток, то ним оподатковується дохід управителя, який він отримує від вигодонабувача (особи яка передала майно в управління). Ставка податку у 2012 році ставноить 21% від суми отриманої винагороди.
Також варто зазначити не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені управителем платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління.

6.5 Партнерства 
Спільна дільність. 
Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою 21% (впродовж 2012 року), особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до/або під час такої виплати.
У разі якщо протягом звітного періоду витрати спільної діяльності перевищують доходи такої діяльності, такі збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх податкових періодів від такої спільної діяльності протягом строків, визначених Кодексом (до повного погашення).
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Порядок обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом виходячи із положень цього Кодексу.
Варто заначити, що дохід у вигляді грошових або майнових внесків, отриманих особою, яка уповноважена вести справи спільної діяльності згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Щодо оподаткування діяльності господарських обєднань, то результати їх діяльності оподатокуються в загальному порядку податокм на прибуток підприємтсв та податком на додану вартість.

6.6 Пенсія за віком, пенсійні фонди   

Згідно норм пенсійного законодавства України особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу  не менше 15 років.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.
Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених законодавством.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді  або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення, яка практично не працую.
Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення, наприклад учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильськії АЕС.
Звертаємо Вашу увагу, що громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення. Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6.7 Іноземні податки 
Згідно норм українського податкового законодавства Україна слідує принципу уникнення подвійного оподаткування доходів. Зазначенй принцип закрііплений як у внутрішнійх нормативно-правових актах України у сфері оподаткування так і у міжнародних угодах укладених Урядом України (кабінетом міністрів України) з урядами багатьох країн світу.
Згідно зазначеного принципу Україна, зокрема, у Конвенції укладеної між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, зазначає, що Україна враховує сплачені на території Італії податки щодо прибуток, доходу або капіталу при кінцевому оподаткуванні на україні  прибутоку, доходу або капіталу отриманого з джелилом походження з Італії. Кредит, що надається таким чином, не буде перевищувати італійський податок, підрахований стосовно прибутків, доходів або капіталу, що підлягають оподаткуванню відповідно до податкового законодавства України. Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або податку з капіталу, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або капіталу, що можуть оподатковуватись в Україні, залежно від обставин.

6.8 Податок на репатриацію для нерезидентів та інші податки що утримуються на місці
Відповідно до норм Кодексу підприємство-резидент зобов'язаний утримувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми доходу нерезидента у разі, якщо воно здійснює на користь такого нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності. Зазначені утримання проводяться під час виплати доходу за рахунок такої виплати.
До доходів, які оподатковуються податком на репатріацію, відносяться:
• відсотки, що виплачуються на користь нерезидента, у тому числі відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
• дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
• роялті, послуги типу «інжиніринг», а також доходи від фрахту;
• лізингова (орендна) плата, яка виплачується (нараховується) резидентами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);
• доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території Україні, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного предс ¬ тавітельства нерезидента;
• прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами;
• доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території Україні;
• винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів на території Україні;
• брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів на території Україні;
• внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
• доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);
• доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
• інші доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), поставлених (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), поставлених (виконаних, наданих) резиденту нерезидентом, з метою застосування норм зазначеної статті, не вважаються доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України. При виплаті підприємством-резидентом нерезиденту таких доходів (наприклад, виручки від продажу товарів, переданих резиденту), податок на репатріацію доходів не утримується.
Утримання податку на доходи нерезидента, одержані з джерел на території України, проводиться з урахуванням норми, згідно якої: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбаченізаконоами України, застосовуються норми міжнародного договору.
Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, або зменшення ставки податку, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на репатріацію несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати. Перерахування податку на репатріацію здійснюється до / або разом із здійсненням таких виплат.

6.9 Податок на приріст капіталу
Положеннми чиннго законодавства України не передбачено токого виду податку, як податок на приріст капіталу.

6.10 Система нарахування дивідендів
Згідно норм українського законодавтва, нарахування дивідентів проводиться за рішенням вищого органу управління товариства (загальними зборами учасників (для господарських товариств, крім акціонерних) або загальними зборами акціонерів (для акціонерних товариств)).
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.
На відміність від акціонерних товариств, виплата дивідентів в інших господарських товариствах, зокрема товаристі з обмеженою відповідальністю може проводитись за підсумками діяльності кожного звітнього фіннсового періоду (кварталу).
В рішені про напрям прибутку на виплату дивідендів слід визначити суму прибутку, що направляється на виплату дивідендів, їх розмір, що доводиться на одну акцію (у акціонерному товаристві) або на долю кожного учасника (у ТОВ), порядок виплати дивідендів, а також строки початку і закінчення їх виплати.
Таке рішення має бути зафіксоване в протоколі загальних зборів. Після ухвалення рішення загальними зборами керівник підприємства видає наказ, відповідно до якого бухгалтерія і робить безпосередню виплату дивідендів в розмірі, порядку і у строки, визначені зборами.
Якщо підприємство, що є емітентом корпоративних прав та платником податку на прибуток підприємств, приймає рішення про виплату дивідендів, то воно повинне нарахувати і сплатити до бюджету авансовий внесок по податку на прибуток у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно у розмірі 21% від суми вилачених дивідендів, у перод з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19%, та у період з 1 січня 2014 року - 16 %.
Авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Звертаємо увагу, що сума дивідендів не зменшується на суму сплаченого авансового внеску, тобто він нараховується " згори" дивідендів. В подальшому зазначений авансовий внесок враховується при визначені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств.
Разом з тим, звертаємо увагу, що авансовий внесок, про який йдша мова вище, не справляється у разі виплати дивідендів:
• фізичним особам;
• у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів), чи ні;
• інститутами спільного інвестування;
• на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, то при виплаті  дивіденди нараховується та сплачується авансовий внесок. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії, та відображає у податковій звітності такі дивіденди в порядку, визначеному центральним податковим органом.
• управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю;
• платником податку, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у періоді, за який виплачуються дивіденди.

6.11.  Інші важливі податки та збори
Як відомо усі податки та збори є важливими, але ми пропонуємо зусередити увагу на податку на дадану варість.
Платниками податку на додану вартість, зокрема, є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному Кодексом;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
4) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Субєкти господарювання підлягають обовязковій  реєстрації платником податку у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з положеннями Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених Кодексом, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації, як платники такого податку.
Поряд з цим добровільно зареєструватись платником податку на додану вартість може особа, яка провадить оподатковувані операції і не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими 300000 грн. та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися, як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою, а також особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку.
За загальним правилом датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у розмірі 17 відсотків та 0 відсотків.
Звітний період – один календарний місяць. Декларація з податкуна додану вартість має бути подана  впродовж 20 календарних днів наступних за звітнім місяцем. Сторок сплати податкового зобовязання визначеного у декларації становить 10 календарних днів наступних на днем кінцевої дати подання податкової декларації.

 

7. BKR International
BKR  International  is  a  leading  global  association  of  independent  accounting  and  business advisory firms representing the expertise of more than 135 member firms with over 300 offices in over 70 countries around the world.

Partners in member firms are experts in the accounting and taxation requirements of their own countries, and consider direct partner contact with clients to be the key to successful professional relationships.

BKR International is represented by member firms in each of the following countries:

Albania

India

Peru

Argentina

Indonesia

Poland

Australia

Ireland

Portugal

Austria

Israel

Puerto Rico

Belgium

Italy

Romania

Brazil

Japan

Russia

Bulgaria

Jordan

Saudi Arabia

Canada

Korea

Serbia

Cayman Islands

Kuwait

Singapore

Channel Islands

Lebanon

South Africa

China

Lithuania

Spain

Colombia

Luxembourg

Sweden

Cyprus

Macedonia

Switzerland

Czech Republic

Malaysia

Taiwan

Denmark

Malta

Togo

Dominican Republic

Mexico

Tunisia

Ecuador

Montenegro

Turkey

Egypt

Morocco

Ukraine

El Salvador

Nepal

United Arab Emirates

France

Netherlands

United Kingdom

FYR Macedonia

New Zealand

United States of America

Germany

Nigeria

Uruguay

Greece

Norway

Venezuela

Guatemala

Pakistan

Vietnam

Honduras

Palestine

 

8.  Члени BKR International в Україні
Офіс 175, Проспект Науки, буд.30,
м. Київ, Україна, 03028
тел./факс: +380(44) 2841090 (91, 92)
Email: iag@iag.com.ua
URL: http://www.iag.com.ua
Contact: Александр Селезнев
 
«Міжнародна Аудиторська Група» працює на ринку України більше 17 років та входить в першу двадцятку провідних аудиторських фірм України.
Аудитори «Міжнародної Аудиторської Групи» - це висококваліфіковані досвідчені фахівці, які проводили аудит підприємств в різних галузях народного господарства, промислових підприємств, будівельних і суднобудівних компаній, державних і комунальних підприємств, фінансових установ,  а також аудиторські перевірки діяльності і консультації неурядових організацій
 «Міжнародна Аудиторська Група» і її аудитори внесені до всіх існуючих в Україні реєстрів аудиторських фірм (аудиторів), реєстрація в яких може виявитися необхідною при наданні Вам відповідних послуг. У складі «Міжнародної Аудиторської Групи» 9 сертифікованих Аудиторською палатою України аудиторів, а також 2 аудитори, що мають Діплом АССА з Міжнародної фінансової звітності.